2) Про бджолиний інтелект

На даному рівні знань генетики поведінки медоносних бджіл та зоопсихології наука іще не може достеменно відповісти  на поставлені практикою запитання. І це свідчить про те, наскільки складне життя в бджолиному гнізді та стільки приховано в ньому таємниць, незрозумілих на цей час людині.

У середині минулого століття лауреат Нобелівської премії Карл Фріш, вивчаючи поведінку медоносних бджіл, дійшов висновку, що мова бджолиної родини, тобто здатність окремих робочих бджіл передавати інформацію мобілізаційними танцями про наявність взятку в полі, перебуває на значно вищому рівні, ніж у теплокровних тварин (за винятком тільки людини). Бо такі танці медоносних бджіл — це не тільки шлюбні та попереджувальні звуки самців про їхній внутрішній емоційний стан, а суттєва інформація про просторові явища в довкіллі. При цьому, за свідченням професора М.Лопатіної (1971), танець бджіл являє собою стереотип рухів, які виробилися через умовний рефлекс протягом індивідуального життя. Бо робочі бджоли виховані в гнізді без вильоту на природу, а потім підселено в нормальну бджоло родину, не могли розшифровувати інформацію танців і не розуміли «мови» цієї родини.

Таким чином, кожна окремо взята робоча бджола протягом усього свого життя здатна засвоїти таку складну інформацію, яка передасться через зір, нюх, смак та дотик. При цьому не тільки засвоїти, а й запам'ятати та володіти нею протягом свого життя. Так, за повідомленням Д.Ліндацера (1963 р), робочі бджоли набуту інформацію про місцезнаходження свого житла зберігають упродовж усього безобльотного періоду, тобто бджоли, які вивелися восени, утримують цю інформацію аж до весняних обльотів.

Тож, на нашу думку, не можна заперечувати, що окрема бджола здатна порівнювати й аналізувати, тобто думати якимось своїм способом, який не передається генетично, а набувається життєвим досвідом шляхом доцільного навчання та дресирування.

Таким чином, якщо ми погодимося, то кожна бджола може мати знання, то що тоді казати про цілу бджолину родину, яка складається з 60-80 тисяч робочих бджіл?! Адже одне повне ціле завжди значно більше за суму окремих частин. І тут знову виникає запитання: що спонукає розрізнені знання окремих бджіл до єдино обраної взаємодії? Хто, аналізуючи рухи, звуки, запахи, інші зовнішні та внутрішні фактори, робить бджолину родину досить цілеспрямованим, організованим, стійким і життєздатним організмом з такою унікальною формою існування інтелекту?

По суті окрема робоча бджола існувати не може; існує рій, як одне ціле, що має свою логіку дій та аналізуючий розум. До речі, логіку, до кінця не визначену, бо сила, що згуртовує окремих бджіл у рій, така ж таємна, як і сила, що об'єднує окремі соматичні клітини у функціональне ціле.

З розповідей старих пасічників, деяких літературних джерел та власних спостережень відомо, що рої-перваки в дев'яноста випадках із ста летять від рідної пасіки на північ. Тож за такою кількістю північних напрямів польотів можна з певністю говорити про пріоритетний напрямок їхнього розселення А це не протирічить і логіці, і колонізації в після - льодяниковий період рослинами та тваринами території з півдня на північ.

Ми добре знаємо, що природний відбір не може передбачати та враховувати майбутню користь від розселення виду на північ. Та можна погодитися, що вроджена або спадкова інформація зберігається в молекулах ДНК, сформованих у медоносних бджіл на кілька десятків мільйонів років раніше, ніж відбулося обледеніння на нашій планеті. Але що ж спонукає ройових бджіл після поселення в нове природне житло відбудовувати стільники п ньому з такою ж орієнтацією, як і в материнській сім'ї? «Генетична пам'ять», — можна відповісти. Так, але яким чином і чому віддається пріоритет попередній орієнтації? Хто її ініціює? Адже будують стільники не поодинокі робочі бджоли, а великі їх групи. Тож хто організовує, спрямовує та розпочинає будівництво на новому місці так, а не по-іншому?! Безумовно, завжди легше задавати запитання, ніж відповідати на них. І автори переконані, що майбутні наукові відкриття значно розширять людські уявлення про інтелектуальні можливості бджіл. Але вони ніколи не погодяться з тим, що саме еволюційна «випадковість» подарувала людині такого самовідданого друга-помічника. Бо хто вірить у випадковість, той не вірить у Бога, Творця.

Написать письмо

Назад