15) Забрус, підмор, розплод

Про цілющість бджолиного меду, воску, прополісу, квіткового пилку, маточного молочка та бджолиної отрути неодноразово розповідалось на сторінках друкованих видань. Настала черга розповіді про лікувальні властивості трьох нових речовин, одержаних із бджолиного гнізда.

Про поживні властивості бджолиного розплоду вперше дізналися на початку 50-х років. З утаємниченої розповіді старого мудрого .пасічника, який ранньою весною 1933 р. з допомогою меду, перги та бджолиного розплоду рятував від неминучої голодної смерті своїх дітей.

Навіть не досить глибокі теоретичні роздуми показують, що трутневі та бджолині личинки в своїх тілах мають велику кількість різних поживних і особливо білкових речовин. Тож уже перші випробування на поросятах молочного віку (добавок до їхнього раціону трутневого гемогенату — вичавок з личинок трутневого розплоду) показали позитивні зрушення в набиранні ваги, їх життєздатності та рухомості. А як видно з матеріалів другого з'їзду апітерапевтів України (кінець 2002 р.), де приводяться результати комплексного лікування репродуктивних органів людини, в чоловіків від уживання цієї біологічно активної речовини протягом місяця в 1,5 раза збільшується концентрація сперміїв, на 15-20 процентів підвищується їх рухливість, значно покращується працездатність та потенція.

За повідомленням О.Старигіна, який вирізає трутневий розплід на останніх стадіях розвитку личинок і методом видавлювання одержує рідину, схожу на згущене молоко, а потім змішує її з такою ж кількістю меду і в скляному посуді зберігає в холодильнику, в усіх членів його сім'ї та родичів після вживання трьох разів на день (після їжі) по одній столовій ложці такої субстанції значно покращився загальний стан здоров'я, з'явився апетит та підвищився настрій, а через місяць поліпшились зір, статева активність та зникли симптоми остеохондрозу.

Про цілющі властивості забрусу (воскові кришечки, одержані від розпечатування меду під час його відкачування) вперше дізналися в 1972 р. з розповіді І.Валюшкевича, колишнього пасічника, в той час директора Київської школи пасічників. Він користувався заздалегідь заготовленим забрусом у зимовий та ранньовесняний періоди для запобігання, а також для лікування простудних захворювань — грипу, ангіни, нежиті та зміцнення зубів. І робив він це так. Взявши до рота столову ложку забрусу разом із медом, жував його протягом 20-30 хвилин (2-3 рази на день).

У той час ми не з досить великою вірою поставилися до цієї інформації. Через декілька років почули розповідь іншого знаючого пасічника про те, що після дозрівання меду в комірках стільників та запечатування його восковими кришечками під, кожну з них робочі бджоли вводять жало і залишають на внутрішній стороні кришечки цяточку цілющої отрути (для запобігання кристалізації меду). І хоч це також була недостовірна й практично неперевірена інформація, але вона примусила вже позитивно подивитися на лікувальні можливості так званих відходів при відкачуванні меду.

«В результаті проведених досліджень дійшов висновку, що до складу забрусу входить якась сильнодіюча речовина», — писав всесвітньо відомий американський апітерапевт Джон Джарвіс. А в кінці минулого сторіччя співробітники Інституту бджільництва ім. П.Прокоповича інформували: «Значна різниця за ступенем бактерицидності виявлена між стільниковим та центробіжним медом. Так, у стільниковому міститься від 16,2 до 5,3 мкг/мл лізоциму, а в центробіжному — менше 2-ох мкг/мл. Тож не випадково вважають більш цілющим стільниковий мед». «Лізоцим — це активний фермент, який підсилює продукцію імунних антитіл», — повідомляє В.Соломка.

Таким чином, вживання забрусу з профілактичною метою та з метою лікування простудних захворювань, захворювань зубів і ротової порожнини (внаслідок ефективності його) набирає все більшого розмаху.

Бджолиний підмор (тіла загиблих бджіл) використовуєть­ся в народній медицині як засіб лікування різноманітних захворювань м'язів та кісток.

Повідомлення про те, що тіло робочої бджоли складається з біологічно активних речовин, надійшло від санкт - петербурзьких апітерапевтів та бджолярів на початку 80-х років, які вже на науковому рівні провели випробування відварів та спиртових екстрактів на основі висушеного та подрібненого бджолиного підмору. А В.Соломка інформував: «На сьогодні відомо понад десять препаратів тільки з хітинового покриву робочих бджіл, бо хітин в основному складається з таких біологічно активних речовин як гепарин та його похідних, які пригнічують запальні процеси, стабілізують тиск крові, цілюще впливають на систему крові та зміцнюють стінки кровоносних судин. Домішки гепарину активно використовують американські дієтологи для ефективного схуднення людей з надмірною вагою».

Фармакологи добувають гепарин з хітинового покриву бджіл (це досить дорогий препарат), а ось тіла робочих бджіл можна значно дешевше використовувати людям з обмеже­ними доходами. Так, настій бджолиних тіл на 70-процентному перваку використовують для лікування суглобів при ревматизмі та невралгії. Порошкові, одержаному після перети­рання сухих бджолиних тіл, приписують здатність розчиня­ти камені в сечовому міхурі, а також лікувати захворювання органів слуху та зору.

При хворобах суглобів, тромбофлебітах використовують суміш порошку з бджолиного підмору та гарячої оливкової олії (столова ложка порошку на 200 мл олії). Суміш теплою ретельно втирають у хворі місця.

Всі препарати, виготовлені з підмору, зберігають у холодильнику в пляшках з темного скла (журнал «Пасіка», № 9, 2002 р.).

Закінчуючи цю розповідь про нові цілющі продукти, одержані людиною із бджолиного вулика, нагадаємо, що серед галузевих науковців та апітерапевтів існує гіпотеза, відповідно до якої в різноманітних продуктах, які заготовляються медоносними бджолами, знаходиться від 2 до 12 процентів іще не ідентифікованих речовин, дія яких на організм людини може бути досить значною.

Написать письмо

Назад